Автор: admin

Малювання – приємне і корисне заняття для будь-якого віку. Один з найулюбленіших художніх матеріалів – це кольорові олівці. Але мало хто з нас замислюється і знає, як і з яких матеріалів їх роблять.

Кольорові олівці існують майже так само давно, як і прості графітові. Процес їх виробництва з точки зору технології в загальних рисах схожий. Основний матеріал, яким, як правило, є каолін (біла глина) змішується з пігментами, водою і в’язкою речовиною, при необхідності і зі спеціальними добавками. Залежно від виробника і якості в олівцях використовуються і різні за якістю барвники, віск, що зв’язують речовини на основі целюлози, натуральні наповнювачі. У простий олівець не додають пігмент, тому що при виробництві простого олівця потрібний випал грифеля, що призводить до його згоряння.

Всі кольорові олівці діляться на художні з високою якістю і сильною пігментацією і шкільні, які в свою чергу поділяються на якісні, дешеві і дуже дешеві. На споживчі властивості кольорових олівців крім якості стрижня так само впливає і якість використовуваної деревини, власне оболонки олівця. У виробництві зазвичай використовується деревина кедра, липи, сосни. Далі наноситься кольорова оболонка, позначення і упаковуються в набори. Колірна палітра різна і залежить від призначення олівців. Для шкільних потреб достатня палітра з 36-ти кольорів, для художників від 60-ти до 120-ти кольорів.

Канцелярія – ТоДі «Dolya».

Господарські товари – це дуже широке поняття, яке охоплює великий перелік товарних груп, призначених для господарсько-побутових потреб. Глобально сюди навіть можна віднести посуд, товари для ремонту та, частково – будівництва.

Доволі чітко це поняття відображає англійське слово household, що буквально означає “утримання будинку”, і відображає стандартне розуміння цього товарного сегмента.

У класичний перелік господарських товарів можна включити: побутову хімію, засоби санітарної гігієни, господарсько – прибиральний інвентар і приналежності, всілякі побутові речі, такі як харчові пакети, плівки, скотч, мотузки, сміттєві мішки, ящики, а також побутові аксесуари.

Найбільш високо продаваними товарами як в офісі, так і в побуті, є “господарські витратні матеріали” – це засоби гігієни (паперова гігієнічна продукція, побутова хімія, сміттєві мішки), простий інвентар для прибирання (ганчірки, гумові рукавички). Товари більш довготривалого використання, відповідно, поступаються в продажах витратних матеріалів різного штибу. До таких товарів можна віднести, наприклад, більш складний збиральний інвентар (швабри, мийки для скла, відра, баки).

Компанія «Dolya» в своєму асортименті має доволі широкий вибір господарських товарів і з радістю підбере та доставить їх в зазначений Вами термін.

Світ навколо нас настільки складний, що часом ми забуваємо про прості речі, які нас оточують, навіть не замислюємося про їхню історію, про те, як вони функціонують і як були винайдені. Взяти, наприклад, звичайний олівець.

«Олівець» – це поєднання двох різних слів тюркського походження. Перша – «кара», означає чорний, а друга частина – «даш» – камінь.

Далеким предком олівця можна вважати головешку з багаття, якою первісна людина робила перші малюнки на стінах печер.

Після, в Стародавньому Римі, використовували стилос. Його виготовляли зі свинцю, дерева або іншого металу. Стилос залишав досить м’який слід на пергаменті, колір сліду був світло-сірий і не дуже контрастним, тому все частіше стали вдаватися до вугілля або чорного сланцю.

З появою паперу з’явилися туш і чорнило, але носити їх з собою, чекати поки вони висохнуть, переживати через плями … Ні, людству треба було щось інше. На допомогу прийшло деревне вугілля. Сухі палички пов’язували в пучок, ставили в горщику в піч і чекали поки вони стануть вугіллям. Але користуватися ними теж було не дуже зручно.

У 1564 році в Англії було відкрито велике родовище графіту. Люди високо оцінили його властивості, коли побачили, що мінерал залишає куди більш темний і чіткий слід. Правда він виявився занадто м’яким і крихким, псував пальці, тому для нього почали винаходити спеціальні тримачі. Спочатку це були графітові палички загорнуті ниткою або мотузкою. І тільки в 1683 році графітові стрижні почали вставляти до дерев’яних корпусів.

Сучасний спосіб виготовлення належить Миколі Жаку Конте. Він змішував графіт з глиною, отримував з цієї суміші стрижні, а потім піддавав їх термічній обробці. В результаті якість нових олівців була відмінна, а змінюючи пропорції можна було регулювати твердість цих олівців. В даний час грифель сучасного олівця складається з графіту, а замість глини використовуються сучасні полімери. Саме вони роблять грифель еластичним, що дозволяє використовувати їх і в механічних олівцях.

Шестигранну форму дерев’яний олівець придбав в Х1Х ст. Така проста і очевидна думка прийшла Лотару Фон Фаберкастлу. Граф, щоб олівці не падали зі столу, зробив їх ребристими. Все геніальне просто!

Ми, інтернет-магазин «Dolya», теж дуже любимо олівці і різну канцелярію. Тому зробили нещодавно цілий розділ, який містить багато різних корисних речей, що можуть стати в нагоді в офісі та вдома.

Канцелярія – ТоДі «Dolya».

Як не дивно, в сучасному світі,ще багато документації ведеться в паперовому вигляді.

 Для гарного, презентабельного вигляду органайзера з документами є різні пристосування. І один з них – діркопробивач. Цей пристрій активно використовується в діловодстві, бухгалтерії і інших галузях, де присутні великі об’єми паперу. Тому його можна зустріти мало не в кожному канцелярському наборі офісного працівника. Прижився він і в домашніх умовах. Особливо, якщо в сім’ї є студент чи школяр.

 Конструкція діркопробивача доволі проста. Є стрижневі ножі, які заточені під вуглом. Це для плавності прорізування паперу. Розташовані вони в верхній частині приладу, яка і є важелем.

 При натисканні ножі плавно опускаються на аркуші паперу і проходять в основу діркопробивача, залишаючи на дні рештки паперу від утворених отворів. У вихідне положення вехня частина повертається за допомогою пружини.

 Запатентований   діркопробивач був у 1886 році Фрідріхом Зьоннеккеном. Але винахідником вважається Іммануїл Кант, документи якого мали охайні отвори ще в 1799 році. Єдина відмінність від сучасного діркопробивача, що має отвір 5 мм, є те, що Кант використовував аналогічний прилад з отвором 11,6 мм.

 При купівлі діркопробивача, в першу чергу зверніть увагу на матеріал виробу. Краще надати перевагу варіанту з металу. Якщо Ви будете працювати ним час від часу, то тоді можна купувати і пластиковий.

Важливо і те чи ковзає основа діркопробивача по поверхні стола і  чи не шкодить йому.

Корисною опцією буде наявність лінійки. З її допомогою Ви зможете щоразу роботи отвори на однаковій відстані від кожного краю. Таким чином, нові документи матимуть перфорацію, що точно буде збігатись з попередніми. Це забезпечить документації охайний вигляд.

 Діркопробивачі мають різну потужність. Це залежить від обсягів роботи. Тому виробники зазначають на коробці максимальну кількість аркушів, яку даний пристрій може прорізати за один раз. Зазвичай, достатньо 10-12 аркушів, а для створення брошур є варіант і на 100 аркушів на раз.

Інтернет магазин господарських товарів «Dolya» має в своєму асортименті досить широкий вибір канцелярії, серед цього асортименту є і така корисна річ для будь-якого офісу як діркопробивач.

Канцелярія – ТоДі «Dolya».

Чорнило для авторучок, як правило, виготовляють на водяній чи водно-гліцериновій основі, в зв’язку з чим воно зазвичай має найменшу водостійкість серед усіх інших типів чорнил. Тим не менш, для авторучок виробляється й так зване «перманентне» або «реєстраційне» чорнило, що не розчиняється в воді й має в своїй основі помірно летючі органічні розчинники.

В зв’язку з не нульовою паропроникністю поліетилену, чорнило в картриджах з часом висихає, через що його початково роблять рідшим за чорнило у флаконах.

Чорнило для кулькових ручок.  Чорнило для кулькових ручок виготовляють в вигляді густих паст на воско-жировій основі. Як правило, така паста містить жиророзчинний барвник, рідше суспензію пігмента, які при письмі безперервно змазують-наносяться на кульку, що лишає на папері відтиск чорнильного сліду.

В зв’язку з наявністю жирової основи, таке чорнило містить мінімально можливу кількість розчинника органічного походження.

При тривалому зберіганні (понад 10 років) жирова основа такого чорнила повільно проникає в товщу паперу, відносячи разом з собою барвник. В результаті цього процесу чорнильний слід розмивається, стає блідішим, але при цьому він починає проступати на зворотному боці аркуша паперу.

Чорнило для капілярних ручок. Капілярні ручки стали природнім продовженням розвитку ідеї фломастера. Відповідно, обладнуються вони аналогічним спирторозчинним, а часто й водорозчинним рідким чорнилом, яке по системі капілярів, утвореній поліестерним волокном, подаються до стержня.

Чорнило для ручок–пензлів іншим продовженням ідеї фломастера стали ручки-пензлі, що конструктивно являють собою контейнер з рідким чорнилом оригінальної конструкції й пишучий вузол в вигляді пензля з капілярним підводом чорнила до пензля.

Ось така історія, в асортименті компанії «Dolya» є чимало різновидів ручок, олівців та іншої продукції цього напрямку.

Канцелярія – ТоДі «Dolya».

Отже, ми продовжуємо писати серію статей про виникнення тієї чи іншої канцелярії. І сьогодні ми коротко опишемо хто і коли винайшов кулькову ручку.

Так в 1884 році Льюїс Ватерман, придумав ручку з балончиком всередині, в який наливалося чорнило. Їх вистачало надовго, але чорнило погано сохло і для цього списаний аркуш доводилося промочувати спеціальним папером, який отримав назву “промокашка”. І тільки в 1938 році, в Угорщині, братами Ласло і Георгом Біро була винайдена перша кулькова ручка з густою пастою. Її назвали так, тому-що всередині металевого стерженька був вставлена маленька кулька. Один край кульки виставляється назовні, а інший в цей час змащується чорнилом. Після того, як кулька повертається, то змочений в чорнилі край залишає слід на папері. Кулькові ручки в продажу з’явилися тільки в 1945 році, так як їх виробництво було дуже дороге, але їх охоче купували за ту зручність, яку вони давали. Пізніше, з розвитком технічного прогресу, з’явилися так звані ролери, гелієві ручки. Це ручки з дуже маленькою кулькою і дуже в’язким чорнилом. Таким чином, історія розвитку інструментів для письма дуже довга і вона на цьому не закінчується, так як люди і далі будуть постійно вдосконалювати друкарські інструменти.

І у нас теж – Компанії «Dolya» з недавніх пір в наявності є різноманітний асортимент канцелярії і кулькових ручок в тому числі.

Канцелярія – ТоДі «Dolya».

Важко уявити, яким би було наше життя, якби багато тисячоліть тому у наших предків не виникла потреба передавати інформацію через фіксацію знаками. Так і з’явилася писемність, яка зруйнувала монополію вузького кола людей на знання. Спочатку люди писали тригранними гострими паличками з дерева, кістки або бронзи на сирій глині (в Шумері, Вавилоні, Ассирії). Після нанесення знаків ці пластинки потрібно було запікати.

За часів Стародавнього Риму глину замінили воскові пластини, а ось в Стародавньому Єгипті для письма використовували папірус і спеціальні кисті з тростини. У гробниці Тутанхамона було знайдено загострену мідну трубку, в яку вставляли просочене чорнилом стебло очерету. Ще з тих давніх часів, чорнило було окремим від письмового інструменту матеріалом для письма – воно зберігалося в спеціальній ємності – чорнильниці, куди той, хто писав, вмочував кінчик пера чи розколотої тростинки. Гусяче перо використовувалося до середини XIX століття, поки не з’явилася в 1884 році перша автоматична пір’яна ручка.

З рукописів XV в. відомо, що існували рецепти виготовлення чорнила. Вони були виготовлені на основі заліза з застосуванням дубильних речовин, які називалися чорнильними горішками. Якщо дивитися на стародавні письмена то вони здаються ніби вигорілими і мають блідо жовтий колір. У XVII ст. ділові папери в основному пишуться густими чорними чорнилами. На листі також використовували червону фарбу-кіновар, якої виділяли заголовки і великі літери, ініціали, позначали заголовки. З другої половини XVII ст. з цією ж метою використовують сурик – фарбу жовто-бурого кольору. У розкішних і красивих рукописах використовували золото і срібло. Срібло – рідше. Фарби розчинялися на клею або жовтку яєць. В українській та російській мові слово чорнило походить від слова чорний. Це пояснюється тим, що чорнила бувають в основному чорного кольору, хоча з найдавніших часів відомо, що чорнила були і є різних кольорів.

У наступній статті ми опишемо які ж є види чорнила.

Наш інтернет-магазин намагається розширювати свій асортимент, і новим розділом в ньому і є розділ канцелярії, де Ви можете придбати товари для Вашого офісу, в тому числі і кулькові ручки.